Перфотерапія ™SM — лікування через перформанс
Оскільки performance art є найбільш інтермедійною галуззю мистецтва, перфотерапія є найбільш універсальним методом арттерапії.
Performance art — найбільш незалежна й містка мистецька дисципліна, що вислизає від визначення, інституціоналізації та привласнення й має нескінченно багато різновидів. Натомість перформанс — нова пізнавальна парадигма, що перевизначає наш статус-кво. Можна говорити про поділ перформансу на два види: культурний (матеріальний поступ) і мистецький (духовний процес), зокрема про два мистецькі напрями: класичний і авангардний. Перший охоплюватиме театральні вистави, музичні концерти чи танцювальні покази, а другий — мистецтво performance art.
Про вагу феномену перформансу свідчить виникнення перформативних студій — досліджень «усіх видів представлень, а також їхніх культурно змінних рамок» (http://www.performatyka.polonistyka.uj.edu.pl/katedra/kim-jestesmy).
У так окресленому контексті терапія через перформанс буде терапією через представлення — як пережиті, так і створені. Отже, перфотерапія розширює драматичні техніки, а драматерапія є одним із різновидів її класичного мистецького напряму.
Уперше термін ПЕРФОТЕРАПІЯ було вжито під час XIX Міжнародного фестивалю мистецтва INTERAKCJE 11.05.2017 року в Центрі мистецьких дій ODA в Пйотркуві-Трибунальському
Тоді ж уперше було представлено ідею перфотерапії.
Наступна презентація відбулася на XVI навчальній конференції PIKTOGRAMY на факультеті менеджменту й економіки послуг Щецинського університету 30.09.2017 року.
Суть перфотерапії — представляти світ, щоб освоїти його. Цьому допомагають мінливість форми й незмінність суті перформансу. На мою думку, перфотерапія — різновид арттерапії, заснований на виконанні певних дій із метою корекції або компенсації пізнавальних здібностей. Інтеграційна у взаємодії, містична у спогляданні, майстернева в роботі.. Вона багатоманітна й перевершує сама себе, тому її неможливо замкнути у визначенні. Безперечно, вона може мати діалоговий, майстерневий і демонстраційний характер. У першому випадку вона полягає у взаємодії, у другому — у веденні пацієнта, а в третьому — у його надиханні та провокуванні. Відповідно до моєї інтуїції, а частково й практики (приклади на сайті роботодавця та об’єднання A TO MY), конкретніше можна говорити про:
- перфотерапію в царині документування терапевтичного процесу
- перфотерапію як інфлюенцію, тобто зміну розподілу психічних напружень через взаємодію
- перфотерапію в символічних актах, тобто містичних діях, що слугують трансмутації
- глобальну перфотерапію в контексті маніфестів і проявів мистецтва, що породжують знаки часу
- метасенсорну перфотерапію завдяки її наголосу на «присутності», «уважності», «чуттєвості», «автентичності» та інших якісних рисах, близьких до філософії дзен
- мотиваційну перфотерапію з огляду на її пластичну форму, яку можна формувати за будь-яким принципом залежно від мети
- перфотерапію як терапію простором, де розширення усвідомлення оточення та його еквівалентів означає поліпшення пізнавальних здібностей
- виконавчу перфотерапію завдяки творчому чиннику. З огляду на багатство перфонемів (як одиниць поведінки) і перноуменів (як мотивацій, що поєднують їх у смислові послідовності) можна говорити про практичне застосування перфотерапії для розвитку виконавчих здібностей, наприклад про виготовлення годівнички для птахів як терапевтичний процес
..та інші
Як бачимо, це інтуїції, що вносять певні розрізнення до офіційних форм і методів терапії, з яких можна вивести спільний висновок, що
мета перфотерапії — дієва зміна через розвиток чутливості.
Практичні результати такої роботи — повторення поведінки, легкість засвоєння змісту, поліпшення великої та дрібної моторики, підвищена терпимість до мінливості світу й багато іншого. А з особистого досвіду: зміни звичок, скидання блоків, розрядження напружень, очищення від інформаційного шуму, вилікування залежності та ще багато-багато іншого…
Тема відкрита, а в КОМЕНТАРЯХ розміщуються подальші посилання на її приклади у світі. Там також найкраще місце для діалогу у формі коментарів.
© Oskar Chmioła
ПРАКТИКА
перфотерапію можна також називати psiformance (Ψformance) і використовувати для зміни світу або самотерапії,
однак у чистому вигляді перфотерапія — це
терапія людей із розладами.
ВИДИ РОЗЛАДІВ
автор висловлюється про роботу з людьми, які мають лише позначені види розладів — рядки, виділені жирним.
«Неможливо представити всі порушення розвитку, пов’язані з інтелектуальною інвалідністю. Проте варто звернути увагу на їхні основні групи й кілька прикладів окремих розладів:
1. Генетично зумовлені розлади:
◾Синдром Дауна
◾Синдром Ангельмана
◾Синдром Якобсена
◾Синдром котячого крику — Cri du Chat
◾Синдром Патау
◾Синдром ламкої X-хромосоми
◾Туберозний склероз
2. Загальні розлади розвитку:
◾Аутизм
◾Синдром Ретта
◾Дитячі дезінтегративні розлади
◾Гіперкінетичний розлад, що супроводжується розумовою відсталістю та стереотипними рухами
3. Неврологічні розлади:
◾Епілепсії
◾Дитячий церебральний параліч
◾Вроджені вади головного мозку
◾Стани після черепно-мозкових травм
◾Стани після інфекційних захворювань центральної нервової системи
◾Відсутність звивин кори головного мозку
◾Вроджені вади спинного мозку
4. Стани після інфекцій у пренатальному періоді:
◾Ембріопатія внаслідок краснухи
◾Вроджена цитомегаловірусна інфекція
◾Симптомний вроджений токсоплазмоз
5. Метаболічні захворювання:
◾Фенілкетонурія
◾Галактоземія
◾Мукополісахаридоз
◾Хвороба Німанна—Піка
◾Синдром Тея—Сакса
6. Інші:
◾Fetal Alcohol Syndrome (фетальний алкогольний синдром)
◾Занедбаність унаслідок несприятливого середовища».
джерело:
https://pl.m.wikipedia.org/wiki/Niepe%C5%82nosprawno%C5%9B%C4%87_intelektualna
ПРИКЛАДИ МЕТОДІВ І ФОРМ ТЕРАПІЇ
на думку автора, перфотерапія — вид терапії, у якій терапевт створює атмосферу порозуміння, ініціюючи ситуації метавербального діалогу. Нижче перфотерапію наведено поряд з іншими методами терапії, з якими автор мав можливість познайомитися (як асистент, помічник учителя, спостерігач, слухач, а у випадку арттерапевтичних методів — ініціатор/фахівець):
Рухова реабілітація
Метод сенсорної інтеграції
Метод інтеграції постуральних і динамічних рефлексів та
орофаціальних рефлексів за S. Masgutowa
Терапія мелодичних текстів Maria Podeszewska-Mateńko
Метод розвивального руху W. Sherborne
Корекційно-компенсаційні заняття
Логопедична терапія
Метод Maria Knill і Christopher Knill
Ранкове коло — полісенсорна стимуляція відповідно до пір року
Хромотерапія
Метод Maria Montessori
Бібліотерапія
Недирективна ігрова терапія
Сенсопластика
Терапія образотворчим мистецтвом
Перфотерапія
Драматерапія
Музикотерапія
Каністерапія
Терапія зору
Тренінг соціальних навичок.
Терапія руки
…
ТЕОРІЯ
Протягом кількох років вивчення питання, роздумів і півторарічної практики автор виокремив основні риси, які, на його думку, обґрунтовують виділення перфотерапії як нового терапевтичного методу (автор не стверджує, що створив його, а лише допомагає назвати й розвивати — паралельно з діяльністю інших людей). Ось згадані головні риси (водночас і цілі) перфотерапії:
Універсальна інтеграція
Інтеракційна інфлюенція
Трансгресивна процесуальність
Перфонеми
Крім того, можна говорити про певну терапевтичну цінність самого перегляду перформансу та про символічну трансгресію через взаємодію (з останньою автор познайомився в Symbolatorium Об’єднання експериментального мистецтва INTERIOR — приклад — і в літературі, зокрема в книжках C. G. Jung). Терапевтичний потенціал можна побачити також у самому аналізі перформативних висловлювань, проведеному John Langshaw Austin. Такий вимір драматерапії та перфотерапії автор називає psiformance. У своїх діях, не пов’язаних із терапією людей із розладами, автор застосовує різні техніки psiformance.
ЧАСОПРОСТОРОВА ІНТЕГРАЦІЯ
часопросторова інтеграція — охоплює як процеси приймання й оброблення нервовою системою інформації від усіх органів чуття (з тіла й середовища), так і розпізнавання, переживання та розуміння подій, що відбуваються в часі й просторі, що дає змогу ефективно використовувати їх, наприклад під час навчання, гри, повсякденних дій і соціального функціонування.
Тотальну інтеграцію можна розвивати комплексом терапевтичних дій, спрямованих на поліпшення способу, у який мозок обробляє та впорядковує отримані сенсорні й емоційні враження, щоб їх можна було використати в діяльності для виконання певної дії. Тотальна інтеграція поєднує сенсорну інтеграцію з терапією перфонемами. Вона розширює терапію сенсорної інтеграції терапією емотивної інтеграції.
ІНТЕРАКЦІЙНА ІНФЛЮЕНЦІЯ
Інтеракційна інфлюенція — дії, що поліпшують соціальну взаємодію через створення ситуацій творчого характеру. Чинник, що зумовлює взаємодію, — цікавість до незвичної ситуації, створеної найчастіше на звичайному робочому місці або вдома. Під впливом цього та подібних чинників відбувається інфлюенція, тобто зміна розподілу сенсорних і емотивних напружень у людей, на яких ці чинники впливають.
У цьому контексті перфотерапія може застосовуватися в лікуванні соціальних розладів і відзначається багатством різновидів.
ТРАНСГРЕСИВНА ПРОЦЕСУАЛЬНІСТЬ
Трансгресивна процесуальність — процес терапевтичної роботи, який безперервно зазнає подальших перетворень на «щось іще».
Автори методичних розробок щодо проведення занять із педагогічної терапії найчастіше виокремлюють два етапи роботи
- Початковий (підготовчий) етап,
- Етап власне реедукації.
Трансгресивний терапевтичний процес дає змогу плавно й почергово проходити ці два етапи в межах однієї робочої теми. Так можна працювати над наступним розладом після завершення роботи над попереднім, зберігаючи вже відомі пацієнтові взірці та освоєні тематичні категорії.
Це дає змогу цілісно планувати роботу, доопрацьовувати й спрямовувати терапію залежно від конкретної психологічної ситуації її отримувача. Крім того, це сприяє розслабленню, формуванню довіри клієнта та його здатності засвоювати нове. П. Т. може додатково завершуватися конкретним матеріальним слідом або навіть сукупністю таких слідів, що додатково сприяє розвитку особистості.
ПЕРФОНЕМИ
Перфонем — найменша одиниця поведінки та «поводження», розрізнювана для представників певної Культури.
Можна говорити про різні визначення цього поняття залежно від сфер його прояву:
◾менталістичне — перфонем є «психологічним взірцем» руху, який дієвець намагається відтворити;
◾фізичне — перфонем є сукупністю рухів, що відповідають певним умовам розподілу й подібності;
◾функціональне — перфонем є найменшою одиницею дії, здатною розрізняти значення (його конкретна форма сама може бути позбавлена цього значення).
Для формулювання визначення було використано визначення поняття фонеми, яке автор лише трохи перетворив.
ДЖЕРЕЛА
Автор усвідомлює, що performance art, performing arts і перформативні студії є багатим джерелом натхнення терапевтичного характеру. Крім того, він використовує конкретні терапевтичні поняття
СЛОВНИЧОК
Нижче наведено кілька понять, які, на думку автора, заслуговують на особливу увагу в контексті перфотерапії. Визначення взято безпосередньо із сайту www.poradnia-brzeg.edu.pl, де можна знайти й інші терміни.
AAC — альтернативна й додаткова комунікація, в оригіналі: Augmentative and Alternative Comunication AAC; системи графічних знаків, що уможливлюють або полегшують спілкування (у випадку описуваних дій — переважно система AAC PIC, піктограми — система зображувальних символів, які представляють конкретні значення) спілкування
(у випадку описуваних дій — переважно система PIC, система зображувальних символів, які представляють конкретні значення)
Аналіз і синтез (зоровий або слуховий) — процеси, що відбуваються на рівні мозку й охоплюють розкладання на частини та об’єднання зорового матеріалу (картинки, слова) або слухового матеріалу (звуки, речення, слова) для побудови цілісного образу/слова.
Рухова (розвиткова) диспраксія — знижена здатність планувати й виконувати нові, цілеспрямовані рухові завдання в незнайомих ситуаціях.
Праксис — здатність планувати рух, уміння уявляти, що і як потрібно зробити, щоб правильно виконати нове для себе завдання,
Сенсорна інтеграція — процес приймання й оброблення нервовою системою інформації від усіх органів чуття (з тіла й середовища), що дає змогу ефективно використовувати її, наприклад під час навчання, гри, повсякденних дій і соціального функціонування.
Терапія сенсорної інтеграції — комплекс терапевтичних дій (зазвичай рухової активності всього тіла), спрямованих на поліпшення способу, у який мозок обробляє та впорядковує отримані сенсорні враження, щоб їх можна було використати в діяльності — для виконання певної дії або прийняття певного положення тіла. Якщо є порушення приймання та інтеграції чуттєвих подразників, виникають дисфункції в пізнавальному, руховому розвитку й поведінці.
Додаткова комунікація (підтримуване передавання повідомлень) — для багатьох дітей і дорослих із тяжкими порушеннями мовлення й мови слугує «голосом», що уможливлює контакт з іншими людьми та участь у повсякденному житті (наприклад:
Мануальні системи (жести) — слугують кращому запам’ятовуванню символу, який вивчають, і пов’язуванню реченнєвих конструкцій. Оскільки центри продукування мовлення та рухів долонь і пальців розташовані в сусідніх частинах кори головного мозку, жести підтримують також навчання артикуляції.
Однозначні символи — конкретне представлення вербального повідомлення (предмети повсякденного вжитку, іграшки, одяг, з якими контактує дитина). Вибраним предметам надаємо певного комунікативного значення (наприклад, взуття може символізувати вихід на прогулянку, тарілка може конкретно представляти дію їди тощо). Дотикові системи застосовують у роботі з дітьми з інтелектуальними порушеннями.
Графічні системи: фотографії, картинки, піктограми PIC, символи PCS і символи Блісса. Вибір системи залежить від ступеня розуміння графічної символіки майбутнім користувачем. Піктограми — додаткові й альтернативні способи спілкування
– уможливлюють мовну участь дітей у повсякденному житті та контактах із найближчими,
– є способом навчання розуміння мови для дітей із порушеним слуховим обробленням,
– полегшують розвиток символізації та засвоєння понять, завдяки чому істотно поліпшують розвиток
– дають змогу зробити мову конкретною та використовувати багатоканальне передавання повідомлень, що має особливе значення для дітей з інтелектуальними порушеннями,
– зменшують фрустрацію та проблеми з поведінкою дитини, що виникають через те, що її не розуміють.
Велика моторика — рухова вправність усього тіла (зокрема, наприклад, здатність утримувати рівновагу тіла, координація рухів кінцівок під час ходіння, бігу, стрибків, їзди на таких засобах пересування, як самокат чи велосипед).
Дрібна моторика (моторика рук) — рухова вправність рук щодо швидкості й точності рухів; ці дії необхідні під час самообслуговування, малювання та письма.
Пропріоцепція — відчуття від м’язів і суглобів (сухожиль, зв’язок), які, потрапивши до мозку, дають змогу орієнтуватися в поточному положенні окремих частин тіла й повідомляють про виконувані рухи
Функціональна реабілітація — удосконалення через функції, тобто виконання дій, пов’язаних із повсякденним життям і самообслуговуванням.
Стереотипія — постійне повторення безцільних або ритуальних рухів, положень тіла, висловлювань, що трапляється в людей з інтелектуальними порушеннями, розладами аутистичного спектра, пізніми дискінезіями, стереотипним руховим розладом, а також іншими розладами. Стереотипією можуть бути прості рухи, як-от розгойдування тілом, а також складні, наприклад почергове схрещування ніг або крокування на місці.
Вестибулярна система — її називають чуттям рівноваги; розташована у внутрішньому вусі, відповідає за приймання відчуттів, пов’язаних із рухом, рівновагою та загальною руховою координацією. Це сенсорна система, що реагує на рухи голови відносно тіла та положення щодо сили тяжіння.
Порушення розвитку — розлад, що характеризується значним викривленням інтелектуального функціонування (тобто глибшим ступенем відхилення від норм розвитку), емоційного, соціального й рухового функціонування; приклади порушень розвитку — інтелектуальні порушення, аутизм, соціальна дезадаптація, порушення поведінки. Через порушення розвитку учні отримують висновок про потребу в спеціальній освіті для особливої організації навчання щодо змісту, методів і умов роботи.
Зорово-просторові здібності — здібності, що ґрунтуються на вмінні створювати в уяві мисленнєве представлення предмета й виконувати просторові перетворення зі створеною моделлю, а також розуміти відношення «частина–ціле» у сприйнятому графічному зразку.
ГІПЕРПОСИЛАННЯ
автор шукає будь-яку інформацію про перфотерапію та похідні напрями. Кожне гіперпосилання на #perfoterapia він розміщуватиме тут.
за Anna Kalwaytys:
Peter A. Levine
Гештальт-психотерапія
Ismeta
Tamalpa
Marzena Barszcz
за Łukasz Trusewicz:
Cai Qing (Sonnenberg)
Візуальний художник, перформер, куратор і викладач родом із Китаю.
Від 1987 року жив і працював незалежним художником у Німеччині, а згодом також художнім директором галереї в Нью-Йорку. Вів гостьові майстерні в різних академіях образотворчого мистецтва Китаю. У 2007 році переїхав до Сінгапуру, де проводив заняття в NTU School of Art, Design and Media. У своїх діях художник зосереджується на соціальних ситуаціях людей із різних середовищ, сприймаючи перформанс як інструмент спілкування з глядачем. Дуже важливу роль у його діях відіграє взаємодія з публікою. Художник також є автором виданої книжкою докторської дисертації про потенціал взаємодії мистецтва перформансу в психотерапії. У публікації є висловлювання багатьох міжнародних митців, зокрема Marina Abramović, Boris Nieslony та Zygmunt Piotrowski. Брав участь у численних презентаціях і фестивалях, зокрема Future of Imagination 5, Documenta XII в Касселі, Open Art Festival у Пекіні й Шанхаї, а також фестивалях EPAF і Performance Platform у Польщі. Джерело: galeriaraczej.wordpress.com
© Oskar Chmioła