Маніфест постгенеративного мистецтва

Маніфест постгенеративного мистецтва Постгенеративне мистецтво перехоплює генерування, щоб повернути собі рішення, розкрити умови моделі й не дозволити варіанту замінити відповідальність. Воно починається після першого захоплення генеруванням. Не відкидає модель як інструмент, але не дозволяє їй стати способом мислення за замовчуванням. Використовує генеративність тоді, коли можна показати її умови, обмежити її масштаб, порушити її гладкість і взяти відповідальність за результат. Генератор — не автор. Це матеріал, апарат, процедура, статистичне дзеркало, іноді технічний партнер, іноді перешкода, іноді симптом поля. Постгенеративне мистецтво запитує, що генерування робить із зображенням, текстом, жестом, публікою та інституцією. Воно не хоче більшої кількості варіантів. Воно хоче кращого рішення серед варіантів. Постгенеративність не прикривається моделлю. Не каже: «Це зробив ШІ». Каже: «Ми обрали такий інструмент, із такою метою, за таких обмежень і з такою відповідальністю». Її формула: ми використовуємо генерування лише тоді, коли можемо показати, що воно робить із нами та з умовами мистецтва. – Маніфест постгенеративного мистецтва