Сенс

У ЧОМУ СЕНС УСЬОГО?

Sens

Опера в замку, Щецин, 08.09.2017

Відкрити вихідний матеріал

Перформанс «Sens» — короткий приклад можливих наслідків повільності. Він розповідає про людину, яка під час рутинного розвішування білизни раптом схаменулася, зупинилася й почала думати про сенс існування. Це приводить її до висновку, що «життя — це подвір'я», приязне місце, з яким можна робити що завгодно. Тож вона вирішує звільнити власне відчуття сенсу. «Sens» — інсталяція з меблів і предметів щоденного вжитку, яку споруджують на очах у глядачів. Цей мультимедійний перформанс полягає у створенні атмосфери помешкання, яку згодом деконструюють. Так митець підказує, що сенсів може бути багато і вони можуть бути неочевидними, тихими, повільними, прихованими, іншими й незрозумілими, оскільки сенс становить сутність людської свободи. Сенс кожної людини — її власність. Сенси рівнозначні й існують паралельно. Дійсність є поліфонією сенсів. Інсталяція, що так виникає, засвідчує цю поліфонію завдяки множинності можливих інтерпретацій. Множинності, свідомо викликаній наданням скульптурі назви, яка, немов перформативне висловлювання, натякає, що щось станеться. У цьому випадку це своєрідна обіцянка пізнання сутності Сенсу через перебування з інсталяцією «Sens». Перформанс «Sens» уперше виконано 8 вересня 2017 року в Опері в Замку поморських князів у Щецині в межах мистецької стипендії маршалка Західнопоморського воєводства. Його можна показати у формі відеодокументації цієї події або виконати повторно в будь-якому експозиційному просторі. У результаті перформансу тоді виникне мультимедійна просторова інсталяція (три-, дво- або одноканальна — залежно від місця й можливостей). Реалізація відрізнятиметься від представленої в документації з Опери в замку, проте загальні засади й перебіг залишаться незмінними. Перформанс «Sens» відбувається в процесі. Він починається з рішення, що цей перформанс буде виконано. Потім автор шукає потрібні меблі й предмети щоденного вжитку. Знаходить їх на подвір'ях і серед багатоповерхівок, покинуті похапцем, нічиї, позбавлені сенсу, такі, що поволі руйнуються. Нерідко це цілком придатні до вжитку, комплектні й неушкоджені речі, але застарілі й немодні або просто непотрібні. Із таких конкретних речей автор планує збудувати сенс. Малює ескізи, вимірює простір, користується цими речами й компонує свій просторово-часовий виступ. Лише тоді повною мірою здійснюється творчий акт, у результаті якого їм надається новий сенс. Деконструювання помешкання натхненне ідеєю Merzbau Курта Швіттерса й може розумітися як вияв бунту проти усталених норм, суспільних ролей і сенсів. Зрештою воно може бути маніфестацією свободи безкомпромісного самовизначення, життя відповідно до власної чутливості й можливості бути іншим. Перформанс «Sens» розгортається повільно, щоб через повільність полегшити пізнання індивідуального сенсу. Перформанс «Sens» — оповідь про свободу як незалежність від нав'язаних рамок і сенсів. Він полягає у трактуванні помешкання як метафори людського внутрішнього світу. Символічна перебудова помешкання має бути терапією, що слугує перебудові свідомості автора й глядачів. Використання драбини як конструкційної осі має відкривати простір для інтерпретації перформансу «Sens» як роздуму над ідеєю-фікс досягнення останнього щабля знання про Сенс. Чи є сенс питати про сенс, якщо відчуття сенсу є синонімом щастя й знання? Чи сенс — це те, до чого людина прагне, чи, можливо, те, від чого тікає? Чи міжлюдські відмінності загострюють усвідомлення сенсу всієї дійсності? Наскільки важливе відкриття індивідуального сенсу для пізнання загального? Автор послідовно здійснює свою дивну активність, і поволі виникає химерне переплетіння меблів, зачеплених за високу драбину. Ця позірна безглуздість, чинена свідомо, надихає на пошуки справжнього сенсу. Відступ про те, що хоча сенс полісемічний і не існує апріорі, він усе ж повинен мати якусь сутність речей. Адже зосередженість на ньому посилює людську увагу до оновлення власного status quo й загальнолюдських цінностей. Це робить нас свідомими творцями Сенсу, а отже й дійсності.